Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Справа № 904/6463/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Старий Крим"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2014 року

у справі № 904/6463/14

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Старий Крим"

до Публічного акціонерного товариства "Фортуна банк"

про звільнення від відповідальності за кредитним договором

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача - Ласкавий Євгеній Михайлович

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2014 року у справі №904/6463/14 (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено. Звільнено товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Старий Крим", м.Дніпропетровськ, від відповідальності (штрафів, пені, повернення сум кредиту) в повному обсязі за порушення умов Договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23 жовтня 2010 року на термін з 01 квітня 2014 року до моменту закінчення окупації території Автономної Республіки Крим Російською Федерацією. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2014 року (судді Чус О.В. Дармін М.О., Березкіна О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2014 року у справі №904/6463/14 скасовано, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись вищезазначеною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Старий Крим" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2014 року скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 жовтня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Старий Крим" (позичальник) та публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" (кредитор) укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР.

Відповідно до умов п.1.4 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23 жовтня 2009 року кредит видавався позичальнику на ведення статутної діяльності та поповнення обігових коштів.

На виконання умов укладеного договору позивачу було відкрито кредитну лінію для отримання коштів на поповнення обігових коштів для забезпечення діяльності промислових потужностей, які знаходяться у нього в оренді та розташовані в місті Судак селище Грушівка Автономної Республіки Крим по виробництву виноматеріалів.

Пунктом 4.6 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23 жовтня 2009 року визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за договором у разі настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти. До таких обставин за договором належать: військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійного лиха і таке інше (далі по тексту - форс мажор), але не обмежуються ними. Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення не виконуючою стороною форс-мажору і закінчується чи закінчився б, якщо не виконуюча сторона вжила б заходів, які вона і справді могла вжити для виходу з форс-мажору, форс-мажор автоматично продовжує термін виконання зобов'язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати письмово одна одну невідкладно. Якщо ці обставини триватимуть більш ніж 6 місяців, то кожна зі сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за договором, і в такому разі жодна із сторін не матиме права на відшкодування іншою стороною можливих збитків.

Як стверджує позивач, у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим Російською Федерацією, окупаційна влада вимагає перереєстрації підприємства та отримання інших дозвільних документів від російської влади, що унеможливлює здійснення позивачем господарської діяльності направленої на випуск винної продукції, яка є основним видом господарської діяльності та джерелом надходження коштів, з яких сплачувались відсотки за кредитом, а тому ці обставини, на думку позивача, є форс-мажорними, які не можна було передбачити при укладанні кредитного договору.

У зв'язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до відповідача з листом вих.№25/03 від 25 березня 2009 року (а.с.12) з проханням не нараховувати відсотки, штраф та пеню, з причини настання форс-мажорних обставин.

Відповідачем в свою чергу здійснено нарахування штрафних санкцій, передбачених договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23 жовтня 2009 року та розпочато процедуру реалізації заставного майна, про що свідчить вимога про звільнення заставленого майна направлена позивачу (№759/07 від 28 липня 2014 року - а.с.11).

Зазначене стало причиною звернення ТОВ "Агропромислове об'єднання "СТАРИЙ КРИМ" до суду з позовом про звільнення від відповідальності за кредитним договором.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Як встановлено ст..217 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, в постанові Верховного Суду України від 19 січня 2010 року зазначено, що єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору, є висновок Торгово-промислової палати України.

Натомість, судом першої інстанції положення зазначеної постанови щодо належності висновку ТПП як доказу засвідчення обставин форс-мажору проігноровано та самостійно надано оцінку обставинам, що сталися в господарській діяльності позивача в березні 2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про торгово-промислові палати України" від 02 грудня 1997 року №671/97-ВР передбачено, що Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту,регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Дана редакція Закону діє з 02 вересня 2014 року, тобто набула чинності більш ніж за місяць до винесення оскаржуваного рішення суду, та прийнята з метою для регулювання та визначення форс-мажорних обставин у зв'язку з подіями на території України.

До матеріалів справи долучено лист віце-президента торгово-промислової палати України за вих.№3304/05-5.4 від 24.09.14р., в якому зазначено, що згідно з законодавством України, Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору, виключно відповідно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України, як уповноважений орган (а.с.45).

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією України.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону визначено, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" набрав чинності 15.04.14р.

Відповідно до п. 4.6. Кредитного договору передбачено, що період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення не виконуючою стороною форс-мажору і закінчується чи закінчився б, якщо не виконуюча сторона вжила заходів, які вона і справді могла вжити для виходу з форс-мажору.

Офіційно окупація АР Крим підтверджена Україною 15 квітня 2014 року, тобто з дати набрання чинності ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", але порушення позивачем кредитного договору відбулися значно раніше, про що свідчить лист позивача вих. .№25/03 від 25 березня 2014 року направлений до відповідача.

Однак позивач, для уникнення відповідальності за порушеними зобов'язаннями, не здійснив заходів та не надав суду доказів вчинення певних дій виходу з форс-мажорних обставин.

Виходячи з аналізу статті 263 ЦК України, статті 218 ГК України та умов кредитного договору, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.

Посилання позивача на ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не свідчить про наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності за кредитним договором, а визначення сухопутної території АР Крим та міста Севастополя, внутрішніх вод України цих територій тимчасово окупованими, що нібито має наслідком неможливість використовувати позивачем орендованих потужностей, не є обставинами непереборної сили (форс-мажору).

Можливі збитки позивача внаслідок ситуацією, що склалась в АР Крим, не мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку по кредитному договору.

У даному випадку відсутність у позивача необхідних коштів (що обумовлюється з боку позивача неможливістю повернути грошові кошти у зв'язку із ситуацією, що склалась в АР Крим) означає те, що вступаючи у договірні відносини, юридична особа несе відповідні комерційні ризики пов'язані із своєю господарською діяльністю.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Старий Крим" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2014 року зі справи № 904/6463/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н.І. Мележик

С. С. Самусенко